Автор: Петро Штогрин

Вже стало доброю традицією, що напередодні Дня Незалежності нашої Держави альпіністи клубу «Третій полюс» піднімають прапор Волочиська на новій вершині.

В цьому році нами отримана пропозиція долучитися до експедиції в Альпи. Часу на роздуми було обмаль, тому ми відразу взялися до підготовки. Необхідно було дещо обновити спорядження, оформити всі документи, відкрити візи.
Команда альпіністів формувалася  з представників  альпіністських клубів Києва, Чернівців, Тернополя. З Волочиська до складу команди ввійшли чотири чоловіка.
В програмі експедиції  було заплановано підкорення двох найвищих чотиритисячників Альп – Гран Парадіза в Італії і Монблана – у Франції.

До місця зустрічі з основною групою ми добиралися своїм транспортом. Шлях пролягав через Угорщину, Словенію, Італію, Францію. Те, що нас приємно вразило – це європейські дороги, чистота і доброзичливе відношення до українців. В процесі спілкування з місцевими жителями ми намагалися розповісти про наше місто, про ті проблеми, які хвилюють зараз українців, про події на Сході.

Діставшись до першого пункту призначення, ми зупинилися в кемпінгу, біля підніжжя Гран Парадізо. Відпочивши з дороги і оформивши всі необхідні документи, розпочали підготовку до сходження на вершину. Нам необхідно було пройти акліматизацію з поступовим набором висоти, провести скальні і сніжно-льодові заняття. Пройшовши всі випробування, ми піднялися на висоту 2842 м. до хижини Вікторіо Емануеля – короля об’єднаної Італії, за вказівкою якого, в 1842 році була збудована ця споруда. Тоді вона використовувалася, як мисливський будинок.  Приміщення прекрасно збереглося і використовується альпіністами для ночівлі перед штурмом вершини.

    На сходження ми вийшли о четвертій годині ранку. Разом з нами вирушили групи німців і французів. В передранковій темряві ланцюжок світлячків повільно рухався вгору. Підйом  був досить важким, але об 11.45 восьмого серпня – на вершині Гран Парадізо, на висоті 4061м. затріпотіли прапори України і Волочиська. Заспівавши Гімн України і трохи перепочивши – ми почали спуск з вершини. Близько шостої години вечора змучені, проте -  щасливі ми повернулися в хижину.
    Наступним етапом нашої експедиції був переїзд до Франції і сходження на Монблан. Але тут нас чекало розчарування. З чотирьох маршрутів – три були закриті через каменепад і загрозу сходження лавин. Відкритим залишався тільки самий складний маршрут – через три вершини. Порадившись, ми вирішили йти цим маршрутом. Але знову невдача. Через різке погіршення погодних умов – змушені були повернутися в базовий табір, а там нам повідомили, що через штормове попередження маршрут закритий на найближчі три дні. А вільного часу, нажаль, залишилось тільки на зворотну дорогу.
    Цього разу Монблан зустрів нас непривітно, але ми надіємось, що наступного разу вершина буде нашою.

    І на завершення хочеться щиро подякувати  Волочиській громаді і зокрема Голові об’єднаної територіальної громади Черніченку К.В. за ту моральну і матеріальну допомогу, яка була нам надана в процесі підготовки до експедиції.