Книга пам’яті полеглих за Україну

Кабінет медичної практики "Уровітал"
Каталог
Офіційно
Комунальні
підприємства
Подати показники лічильників
Розклад руху
Підприємцям
з на
 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
 
хостинг от freehost.com.ua
bigmir)net TOP 100

1

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42


Історія. Фото факт.
24.06..2016

Автор: Володимир Матусяк, історик.

Волочиськ очима Всеволода Крестовського

Всеволод Крестовський

 1990-их роках на телеекрани вийшов кримінальний серіал «Петербурзькі таємниці», що набув значної популярності. Фільм було знято за відомим на початку XX століття романом уродженця Київської губернії, сина уланського офіцера із старовинного польського роду Всеволода Володимировича Крестовського (1840-1895). Випускник юридичного факультету, здібний прозаїк та журналіст, Крестовський був близько знайомий із багатьма провідними літераторами свого часу. Постійно отримуючи нове місце служби, він мандрував по Волзі, був помічником командира Тихоокеанської ескадри, брав участь у російсько-турецькій війні, працював у Туркестані. Свої подорожні враження письменник залишив для нащадків. 

У семитомному виданні творів В.Крестовського, надрукованому у Санкт-Петербурзі вже після передчасної смерті автора, є й «українські нариси». В одному з них, що носить назву «Вздовж австрійського кордону», тоді інспектор прикордонної сторожі серед іншого описує і містечко Волочиськ.

Можна припустити, що Крестовський побував тут десь на початку або всередині 1880-их років, адже за кілька років до смерті переїхав жити до Варшави. У зазначеному нарисі, окрім Волочиська, автор розповідає також про інші населені пункти на берегах Збруча – Чорний Острів, Підволочиськ, Сатанів, Гусятин, «Ермолинцы», Збриж, Чорнокозинці, Ісаківці.

Далі передаємо текст в оригіналі з незначними скороченнями:

 

                          Таможня

 

«Большая железнодорожная станция, таможня и несколько домиков, принадлежащих таможенным чиновникам и комиссионерам, находятся не доезжая вёрст около двух до самого местечка, и, вероятно, послужат ядром для нового Волочиска, который образуется вокруг них со временем (Це передбачення Крестовського збулося: саме навколо залізниці почав формуватися сучасний міський центр; будівля залізничного вокзалу була зруйнована у період Другої світової війни- від авт.).

                        вул. Слави

                Залізничний вокзал

 

             Залізничний вокзал

 

Официально в Волочиске считается 1168 человек обоего пола жителей, но в действительности их должно быть больше, ибо ничто так не ускользает из-под контроля правительственной статистики, как еврейское население, в особенности в пограничных местностях. А Волочиск – это совсем еврейское царство. (Містечко входило до т.зв. «смуги осідлості». За півстоліття кількість єврейського населення збільшилася удвічі. На 1897 рік воно складало вже 49,1 %). Здесь даже на фронтоне каменного костёла, украшенного двумя большими муроносными урнами, красуется в лучах золотая еврейская надпись, чего доселе нигде и никогда не доводилось мне видать…

 

                             Костел

 

Костёл гордо красуется в самом центре местечка, а позади его, притулясь как-то сбоку, доживает свой дряхлый век покосившаяся деревянная церковь о трёх продольных главах (обыкновенный тип украинской древне-церковной архитектуры), обречённая на постепенное разрушение. (Костел Святої Трійці, збудований коштом графа Фрідриха Мошинського та освячений у 1817 році, є найстарішою кам’яною будівлею Волочиська сьогодні. Храм розташовано у мікрорайоні Волочиськ-1 наприкінці вулиці Незалежності. Стара Успенська церква, згадувана В.Крестовським, була збудована парафіянами в 1743 році, згодом переведена з уніатства до православ’я.

 Згідно указу Волинської консисторії від 8 квітня 1886 року через ветхість церква запечатана та розібрана). Впрочем, несколько лет тому назад, в Волочиске построили новую каменную церковь совершенно приличного вида. Она стоит на возвышенности, не доезжая местечка, и должна быть далеко видна с того берега, из Австрии, как символический страж православной России.

 

                Покровська Церква

 

(Волочиськ у XIX столітті адміністративно належав до Старокостянтинівського повіту Волинської губернії Російської імперії. Нова церква, описана літератором, носила ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. Її та розташовану поруч дзвіницю добудувала поміщиця Анелія Ледоховська в 1875 році після розпорядження імператорського двору. Церкву було зруйновано радянською владою у 1930-ті роки. На цьому місці тепер розташовано однойменний храм).

Присутствие костёла предполагает преобладание католического элемента; но такое заключение было бы совершенно ошибочно: в самом местечке, после евреев, значительное большинство жителей искони было и есть православное. Католицизм представляется здесь лишь несколькими семьями «дробной шляхты», да несколькими «обывацелями», отчасти служащими на железной дороге, отчасти практикующими разные «вольные профессии». Окрестное сельское население также исключительно православное. (Письменник не згадує про Фридрихівку, яка з часом стане значним містечком завдяки залізниці, підведеній у 1870 році).

…Границей между нами и Австрией служит здесь небольшое озеро и речка Збруч. При истоке речки устроена плотина и на ней – переходной пункт: два шлагбаума в расстоянии 20 шагов один от другого, при них две будки и два пограничных столба…

… Левый, т.е. русский берег Збруча в Волочиске высок и обрывист, австрийский же низменен и порос вербами и кустарником… Что до нашей стороны, то местные сведущие люди утверждают, что все еврейские хаты, расположенные под самым обрывом, служат для контрабандистов притонами и передаточными пунктами. Самое расположение их на указанном месте служит большим препятствием для наблюдения за границей, и потому местная администрация не позволяет более возводить новых, ни даже ремонтировать старых построек, совершенно маскирующих берег, а лишь терпит их, пока не придут в окончательную негодность…».

 

                             Кордон

                             Кордон

 

Ось такі подробиці запам’яталися Всеволоду Крестовському під час перебування у нашому містечку. Його мандрівка на південь повз прикордонну територію продовжилася. І хоч думки письменника про Україну та її традиції носили переважно великодержавницький відтінок, а його самого зараховували до реакційного табору, проте автору не відмовиш у спостережливості. Його нарис досить цікавий з точки зору історичного краєзнавства.



1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42




7 Континент, Волочиськ

7 Континент, Волочиськ


Лазерна епіляція

Погода на тиждень
• перейти на rp5