Книга пам’яті полеглих за Україну

Кабінет медичної практики "Уровітал"
Каталог
Офіційно
Комунальні
підприємства
Подати показники лічильників
Розклад руху
Підприємцям
з на
 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
 
хостинг от freehost.com.ua
bigmir)net TOP 100

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42


“Усе, що не закарбоване в слові,-
приречене на забуття”.

15.02.2012
За матеріалами Волочиської районної газети "Зоря"

“Усе, що не закарбоване в слові, приречене на забуття”.
Григорій СКОВОРОДА.

Афган... У брєжнєвську добу агонії “розвинутого соціалізму” в наш лексикон чорним тавром впеклося це лунке, як постріл, слово. Для безлічі українських родин воно назавжди стало грізним знаком біди, символом невимовних душевних мук і безутішного горя.

Не відболить це горе, не відплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати, сестри, вдови й діти тих, хто віддав своє життя у цій жахливій безглуздій війні. Ще довго ятритимуть душі прийдешніх поколінь запитання: в ім‘я чого загинули й стали каліками тисячі й тисячі юних співвітчизників у далекому й чужому Афганістані?

Пройшов страхіття афганської війни і мій чоловік Василь Федорович Дзюба. Мати, проводжаючи сина на військову службу, благословила його, давши ікону Божої Матері і Спасителя, а грудочку рідної землі поклала до особистих речей призовника. Можливо, саме ці святині вберегли мого чоловіка в лиху годину, відвернули душманську кулю, повернули до рідного порога.
Зараз Василь Федорович Дзюба виховує молоде покоління, працюючи в Богданівській школі вчителем географії та біології. Він вчить своїх учнів бути чесними, відважними, палко любити свою Батьківщину, берегти і цінувати життя.
Гірка пам‘ять... Не всім судилося повернутися додому. Юні хлопці з Волочищини пали смертю героїв в далекому Афгані: О.П. Бондаренко, Г.П. Бродський, В.А. Войцехівський, В.П. Колодій, О.О. Небрачний, В.С. Шкабат, І.В. Походощук. Пам‘ять про них жива. На їхніх могилах завжди живі квіти.
Але, як виявилося, не семеро наших земляків полягли в афганській війні... Готуючись до виховної години з нагоди річниці виведення військ з Афганістану, до моїх рук потрапила книга “Епопея трагізму”. Це книга пам`яті про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за кордоном. В ній — персоналії загиблих в Афганістані. Сотні імен... Яке ж було моє здивування, коли серед загиблих земляків я знайшла й ім`я восьмого героя — Валерія Федоровича Гар`яна. З того часу сумління не дає спокою: чому пам`ять про героя-земляка не вшановується на рідній землі, чому його ім`я не викарбуване на Меморіальному комплексі у Волочиську?
З цим болючим питанням я звернулася до голови районної державної адміністрації І.М. Добжанського та голови районної ради Л.І. Шиманського, а також до голови спілки афганців Ю.Р. Галаманського. Районне керівництво з неабиякою цікавістю поставилися до такої інформації, адже наш священний обов‘язок — берегти пам‘ять про героїв-інтернаціоналістів. Та й сам Ігор Миколайович Добжанський є учасником бойових дій в Афганістані. Ми разом розпочали пошукові дії. Нам вдалося з‘ясувати, що в селі Стара Чортория Любарського району Житомирської області проживає рідна сестра героя. З її слів ми отримали повну інформацію про життя Валерія.
...Валерій Федорович Гар‘ян народився 2 січня 1955 року в робітничій сім‘ї у селі Канівка. Закінчив Тарнорудську школу. До призову на військову службу працював трактористом у колгоспі. З Волочиського військкомату був направлений у Німеччину. Під час виводу військ з Німеччини продовжив військову службу в м. Чита Забайкальського військового округу Російської Федерації. Там і закінчив школу прапорщиків. Опісля був направлений у Монгольську Народну Республіку. Прослуживши в Монголії два роки, був командирований в місто Кандалакша Мурманської області. Там і одружився. Народилася донька. З Кандалакші був командирований в Афганістан у травні 1985 року. Виконуючи інтернаціональний обов‘язок, загинув. Рідні на той час виїхали з Волочищини в Житомирську область (Любарський район, село Стара Чортория). Саме туди до батьків радянське командування вирішило доставити цинкову труну. Там і поховали з усіма військовими почестями героя війни. На будинку, де проживає його рідна сестра в Старій Чорториї, було встановлено меморіальну дошку. А в самому районному центрі Любар встановлено погруддя Валерія Федоровича Гар‘яна в Меморіальному комплексі героям афганської війни.
Дружина з донькою, щоб полегшити біль втрати, змінили місце проживання. Зараз вони проживають в м. Єкатеринбурзі (Російська Федерація).
Ось така доля нашого земляка — героя афганської війни. А наш святий обов‘язок — берегти пам‘ять про героїв війни. Ім‘я ж Валерія Федоровича Гар‘яна повинно красуватися поруч з іменами наших полеглих земляків на Меморіальному комплексі у Волочиську.
Світла пам‘ять Героям! Хай “чорні тюльпани” стануть суворим попередженням нащадкам: ось, що чекає народ, який дозволить позбавити себе власної незалежності.

Т. ДЗЮБА, вчитель історії та правознавства Богданівської ЗОШ І-ІІІ ст.



1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42




7 Континент, Волочиськ

7 Континент, Волочиськ


Лазерна епіляція

Погода на тиждень
• перейти на rp5